Оподаткування доходів від здійснення підприємницької діяльності

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності не можуть бути платниками податку на промисел, відповідно вони на здійснення діяльності (торгівлі) не можуть отримати одноразовий патент.

Законодавство передбачає три основні форми оподаткування фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю:

1. Торгівля за фіксованим податком

Спосіб оподаткування доходів, одержаних від підприємницької діяльності за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту, введений Законом України "Про внесення змін і доповнень до Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" №129/98 від 13.02.98 р., зокрема змінами до ст. 14, які набрали чинності з 07.04.98 р.

Суть торгівлі за фіксованим податком полягає в тому, що підприємець має право самостійно обрати спосіб оподаткування. Обравши оподаткування шляхом сплати фіксованого податку, підприємець подає до податкового органу заяву довільної форми. Сплативши місячний фіксований податок, розмір якого встановлюється відповідною місцевою радою і становить від 20 до 100 гривень за календарний місяць, підприємець не веде жодного обліку доходів і практично не сплачує будь-яких інших видів податків чи зборів. Це найпростіший і найлегший спосіб оподаткування доходів від здійснення підприємницької діяльності.

Слід зауважити, що не завжди підприємці можуть обрати такий спосіб оподаткування своїх доходів. Такий порядок оподаткування діє тільки для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють продаж товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платниками ринкового збору. Тобто доходи підприємців, одержані від інших видів діяльності, не можуть бути оподатковані за фіксованим податком, а оподатковуються окремо на загальних підставах.

Також не можуть обирати спосіб оподаткування за фіксованим податком підприємці, які залучають до участі у підприємницькій діяльності більше п'яти найманих осіб, включаючи членів сім'ї, або валовий дохід яких від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, перевищував 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн).

У разі коли платник фіксованого податку наймає або хоче найняти протягом будь-якого періоду додаткових працівників (продавців) за умови, що загальна їх кількість не перевищує п'яти осіб, він повинен доплатити 50 відсотків від суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган. На підставі документа про оплату податковий орган вносить до патенту відповідні зміни із зазначенням найманих осіб. Найманим особам видаються копії патенту, завірені податковою інспекцією, яка видала патент. Завірена копія (ксерокопія) патенту, в якій вказано прізвище, ім'я та по батькові найманої особи, дає право цій особі здійснювати торгівлю. При цьому не обов'язково разом або поряд з підприємцем, якому видано оригінал патенту.

У разі здійснення торгівлі від імені платника фіксованого податку (за наявності патенту) особою, відомості про яку не внесені до патенту, такий підприємець позбавляється права застосовувати фіксовану ставку податку протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем вчинення порушення. Крім цього, на нього накладається штраф у розмірі повної суми фіксованого податку в розрахунку за місяць за кожну особу, відомості про яку не внесені до патенту.

Також патент може бути скасований, якщо платник податку або особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, оскільки при здійсненні торгівлі цими товарами не дозволяється застосування фіксованого податку.

2. Сплата єдиного податку

Спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку введений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.98 р.; з 19.09.99 р. діє в редакції Указу №746/99 від 28.06.99 р.

Як і за фіксованим податком, підприємець має право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку. На відміну від фіксованого податку, який поширюється тільки на оподаткування доходів, отриманих від торговельної діяльності на ринках, оподаткування за єдиним податком дозволяється застосовувати до доходів, одержаних від будь-яких видів діяльності - торгівлі, послугг, виробництва та інших.

Однак як щодо фіксованого податку, так і щодо єдиного податку також є обмеження для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема для фізичних осіб.

Не можуть обрати оподаткування за єдиним податком фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у яких:

- кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємцем, включаючи членів його сім'ї, за рік перевищує 10 осіб;

- обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищує 500 тис. гривень.

Дія Указу також не поширюється на підприємців - фізичних осіб:

- на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;

- які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами. Таким чином, з 19.09.99 р. підприємці, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами у сфері громадського харчування, та підприємці, які провадять торгівлю пально-мастильними матеріалами, не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку, тоді як до внесення змін при здійсненні вказаних видів діяльності дозволялося застосовувати спрощену систему оподаткування та сплачувати єдиний податок.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності підприємці - фізичні особи повинні подати письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Така заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний податковий період.

Слід зауважити, що до введення змін (до 19.09.99 р.), внесених Указом Президента України №746/99 від 28.06.99 р., перейти на спрощену систему оподаткування було можливо тільки на початку календарного року, а відповідна заява подавалася до податкового органу не пізніше як за один місяць до початку наступного календарного року.

Новостворені та зареєстровані протягом року підприємці, які подали до державної податкової служби заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Порядок оподаткування доходів за єдиним податком полягає у тому, що підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця сплачує єдиний податок незалежно від результатів господарської діяльності. Розмір такого єдиного податку встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності залежно від виду діяльності й не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

До введення в дію змін зазначеним вище Указом підприємці повинні були сплачувати єдиний податок не пізніше 25 числа місяця, що передував звітному періоду, і в сумі, не меншій ніж за три місяці, оскільки податок сплачувався авансом на весь наступний звітний період.

Фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, податкова інспекція за місцем реєстрації видає свідоцтво платника єдиного податку.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Якщо платник єдиного податку - фізична особа здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлені різні ставки єдиного податку, то йому видається одне свідоцтво і він сплачує єдиний податок за більшою ставкою, встановленою місцевою радою за місцем державної реєстрації.

Підприємець - фізична особа - платник єдиного податку не є платником таких податків і зборів:

- податку на додану вартість;

- плати за патенти згідно з Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності";

- податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян);

- плати (податку) за землю, за земельні ділянки, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності;

- збору за спеціальне використання природних ресурсів;

- збору до Державного інноваційного фонду;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (Пенсійний фонд);

- збору на обов'язкове соціальне страхування та внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Законодавство передбачає звільнення ще й від інших зборів, хоча підприємці реально і не є платниками цих платежів.

Крім звільнення від податків, фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати для розрахунків із споживачами електронні контрольно-касові апарати.

Що ж до звільнення від податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку), то воно поширюється тільки на доходи самого підприємця. Платник єдиного податку не звільняється від обов'язку нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян з доходів, які виплачуються найманим працівникам.

Платник єдиного податку не звільняється від обов'язкового ведення обліку доходів та витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Не передбачено звільнення від подання декларацій до податкового органу про одержані доходи та витрати, які підприємці подають щокварталу до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця, а річну - до 1 лютого наступного року.

Крім здавання декларацій про одержані доходи та витрати, платники єдиного податку після закінчення звітного періоду (кварталу, півріччя, 9 місяців, року - залежно від обраного податкового періоду) додатково у 5-денний термін подають до податкового органу звіт за встановленою формою. У звіті відображається загальна сума валового доходу за звітний період, витрати, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, та визначається чистий дохід.

Для оподаткування не має жодного значення ні декларація про доходи, ні звіт платника єдиного податку, оскільки, незалежно від одержаного доходу, сума єдиного податку не повертається і не дораховується. Доходи, одержані платником єдиного податку, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року. Залежно від відображеного у звіті валового доходу податковий орган тільки визначатиме, чи має підприємець право застосовувати спрощену систему оподаткування.

Деякі не визначені законодавством непорозуміння, які виникли у зв'язку із введенням в дію змін, внесених Указом №746/99 від 28.06.99 р.

До введення змін (до 19.09.99 р.) вказаним Указом фізичні особи - платники єдиного податку не звільняються від сплати податку на додану вартість. Зміни до Указу не встановлюють змін ставок єдиного податку для фізичних осіб порівняно з юридичними особами.

Проте звільнення від ПДВ надано як юридичним особам, які сплачують єдиний податок за вищою ставкою (10%), так і фізичним особам, які сплачують єдиний податок за ставкою, яка діяла раніше. Причому фізичним особам - платникам єдиного податку не надано право вибору, бути чи не бути платниками ПДВ, не передбачена також і реєстрація як платника ПДВ за бажанням самого підприємця. Це ставить під сумнів дію Указу в такій редакції протягом тривалого часу.

У результаті введених змін суперечлива ситуація виникла у фізичних осіб - платників єдиного податку, які зареєстровані платниками ПДВ. Внесені Указом зміни не передбачають зняття фізичних осіб - платників єдиного податку з реєстрації як платників ПДВ та вилучення свідоцтв платників ПДВ. Відповідно податкові органи цього і не роблять. Таким чином, фізичні особи - платники єдиного податку нібито є і фактично не є платниками ПДВ.

Ще більш невизначена ситуація виникла у платників єдиного податку - фізичних осіб, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами у сфері громадського харчування, а також у платників, які здійснюють торгівлю пально-мастильними матеріалами. З 19.09.99 р. на них не поширюється дія Указу "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. №746/99. Отже, одержані ними доходи не можуть оподатковуватися за єдиним податком.

Однак вони і не можуть відмовитися, відповідно до вимог Указу, від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності і повернутися до раніше встановленої системи оподаткування, оскільки відмову від застосування спрощеної системи оподаткування можна здійснити на початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

При терміні введення в дію Указу 19.09.99 р. підприємцям не залишилося до початку наступного звітного кварталу (до 01.10.99 р.) 15 днів для подання відповідних заяв. Крім цього, до введення змін термін сплати єдиного податку був передбачений до 25 числа місяця, що передує звітному періоду, тобто реально до 25.09.99 р. Підприємці сплатили єдиний податок повністю за IV квартал 1999 року, а чинним законодавством повернення єдиного податку не передбачено.

У такій невизначеній ситуації підприємці поки що діють, як правило, по-старому. ДПА України з цього приводу мовчить і поки що не дає жодних пропозицій.

3. Загальний спосіб оподаткування

У разі якщо підприємець - фізична особа не обрав описаних вище способів оподаткування за фіксованим податком або за єдиним податком чи, можливо, умови здійснення діяльності підприємця не дають права обрати зазначені способи оподаткування, доходи таких суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб оподатковуються за так званим загальним способом оподаткування.

При такому способі оподаткування підприємці, які розпочинають свою діяльність, подають до податкового органу декларацію про оціночний дохід на поточний рік. Оціночний (передбачуваний) дохід підприємця на поточний рік визначається самим підприємцем виходячи з його особистих планів, можливостей і міркувань. Податкові органи чи будь-які інші служби не мають права вказувати чи визначати для підприємця його оціночний дохід незалежно від будь-яких умов або порівнянь щодо вже діючих підприємців чи підприємств.

Виходячи із оціночного доходу, відображеного у податковій декларації, податковий орган визначає належну до сплати в поточному році суму прибуткового податку. Таким чином, сума податку до бюджету у підприємця прямо залежить від задекларованого ним оціночного доходу на поточний рік. У підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю не перший рік, для визначення прибуткового податку на поточний рік приймаються фактично одержані доходи у попередньому році.

Податковий орган на підставі одержаної декларації про доходи проводить нарахування прибуткового податку. У разі якщо підприємницька діяльність для підприємця є основним місцем роботи, нарахування прибуткового податку проводиться за ставками статті 7 п.1 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 р. №13-92 (див. табл. 1), тобто так, як визначається прибутковий податок із заробітної плати працівників на підприємствах, установах та організаціях, а саме:

- сума річного оціночного доходу ділиться на 12 місяців (на кількість місяців здійснення діяльності), визначається середньомісячний дохід;

- із середньомісячного доходу за ставками оподаткування статті 7 п.1 визначається середньомісячна сума прибуткового податку;

- визначена сума податку множиться на 12 місяців (на кількість місяців здійснення діяльності), що і становить суму прибуткового податку, визначену із оціночного доходу на поточний рік.

Таблиця 1

Ставки прибуткового податку, визначені статтею 7 п.1 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян"

У разі якщо підприємницька діяльність для підприємця не є основним місцем роботи, тобто він працює ще на іншому підприємстві, в установі, організації, де ведеться його трудова книжка, податковий орган суму прибуткового податку з оціночного доходу (фактичного доходу за минулий рік) визначає за ставкою 20% від доходу.

Підприємець може користуватися пільгами по прибутковому податку, передбаченими ст. 6 Декрету, зокрема:

- пільга на дітей до 16 років;

- громадяни, які постраждали від Чорнобильської катастрофи;

- інваліди та учасники війни;

- громадяни, реабілітовані згідно з законодавством;

- багатодітні сім'ї та інші.

Податковий орган повинен врахувати наявність передбачених пільг і суму прибуткового податку визначити із урахуванням цих пільг за умови, що підприємницька діяльність є основним місцем роботи. Якщо ж підприємницька діяльність не є основним місцем роботи, ці пільги при визначенні прибуткового податку з оціночного доходу не надаються.

Нараховані таким чином суми прибуткового податку із оціночного доходу (фактично одержаного доходу за минулий рік) вважаються авансовими платежами на поточний рік. На суму авансових платежів прибуткового податку податковий орган виписує платіжне повідомлення, яке вручається підприємцю.

У платіжному повідомленні на сплату прибуткового податку річна сума авансових платежів поділяється на чотири терміни сплати рівними частинами:

- до 15 березня - 25%;

- до 15 травня - 25%;

- до 15 серпня - 25%;

- до 15 листопада - 25%.

До зазначеного у платіжному повідомленні терміну підприємець повинен щокварталу сплачувати 1/4 річної суми авансового платежу. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу підприємця податковим органом може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати, що не настали.

У випадку здійснення підприємницької діяльності, яка підлягає патентуванню, підприємець повинен придбати торговий патент і щомісяця сплачувати встановлену суму плати за патент. За таких умов квартальну суму авансових платежів, яка підлягає сплаті до бюджету, необхідно зменшити на суму, сплачену за торговий патент за відповідний квартал.

Протягом року підприємці ведуть облік доходів та витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності у книзі за формою, встановленою ДПА України (ГДПІ). Ця книга повинна бути прошнурована, пронумерована та завірена печаткою і підписом керівника податкової інспекції, де підприємець перебуває на податковому обліку. При здійсненні діяльності, яка вимагає при розрахунках із споживачами застосовувати електронні контрольно-касові апарати, підприємець повинен зареєструвати в ДПІ, за місцем реєстрації, ЕККА для проведення відповідних розрахунків.

Після закінчення кожного кварталу в 15-денний термін підприємці - фізичні особи подають податковому органу декларацію про одержані доходи та витрати, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності. Після закінчення року така декларація подається до 1 лютого наступного року. Валовим доходом у підприємців виступає виручка у грошовій та натуральній формі. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, до 02.06.99 р. включалися витрати згідно з переліком, визначеним ДПА України (ГДПІ), які наведені в додатку 7 до Інструкції "Про прибутковий податок з громадян". З 02.06.99 р. до складу таких витрат належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підставою для підтвердження тих чи інших витрат повинні служити відповідні документи: накладні, рахунки, товаротранспортні накладні, чеки тощо. Порядок обліку доходів і документально підтверджених витрат у підприємців - фізичних осіб поки що досить складний і трудомісткий. З 02.06.99 р. витрати у приватних підприємців фактично визначаються як і в юридичних осіб. Проте без зміни обліку доходів, який вимагає поштучного ведення обліку реалізованих товарів, виникають труднощі для зміни обліку валових витрат. Тому із внесенням змін підприємці поки що можуть використовувати тільки зміни щодо статей витрат. Щодо порядку формування цих витрат, то він поки що залишається без змін.

У разі якщо витрати підприємця не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу. Норми витрат наведені в додатку 6 до Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" і регулюються залежно від видів підприємницької діяльності. Підприємці мають право самостійно обрати порядок ведення обліку витрат за документальним підтвердженням чи за нормами у відсотках до валового доходу.

Оподатковуваним доходом у підприємців є сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і витратами, документально підтвердженими або визначеними згідно з установленими нормами.

Після закінчення календарного року на підставі поданої підприємцем податкової декларації про фактично одержаний дохід за минулий рік податкові органи проводять остаточні розрахунки прибуткового податку із сукупного чистого доходу. Розрахунок податку із фактично одержаного доходу проводиться так само, як і нарахування податку з оціночного доходу за ставками ст.7 п.1 Декрету. Однак, незалежно від кількості місяців здійснення підприємницької діяльності, середньомісячний річний дохід визначається шляхом ділення річного доходу на 12.

У разі якщо сума прибуткового податку, визначена за остаточним розрахунком із фактичного доходу, перевищує суму податку, сплачену авансовими платежами та у вигляді плати за патент, протягом року, різниця підлягає сплаті до бюджету не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу. Якщо ж сума податку за остаточним розрахунком менша за сплачену суму авансовими платежами та у вигляді плати за патент протягом року, різниця підлягає поверненню підприємцю або зараховується в рахунок сплати майбутніх платежів. У разі якщо переплата виникла за рахунок сплати торгових патентів, вона не підлягає поверненню незалежно від одержаного доходу.

З податку на додану вартість податкові органи не пред'являють авансових платежів. Сплата ПДВ підприємцями проводиться так само, як і юридичними особами. Підприємці - фізичні особи, які підпадають під визначеення платників ПДВ, зобов'язані зареєструватися як платники податку за місцем їх знаходження в податковому органі та одержати відповідне свідоцтво. Для обліку податкового зобов'язання підприємці ведуть книги обліку продажу товарів, а для обліку податкового кредиту - відповідно книги обліку придбання товарів. Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Відповідальність за правильність визначення операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ, та безпосередньо сум податку, що підлягають сплаті до бюджету, несе підприємець, який подає декларацію до податкового органу.

Підприємці - фізичні особи, доходи яких оподатковуються за загальним способом оподаткування, не звільняються від сплати внесків у Пенсійний фонд. Розмір внесків у Пенсійний фонд становить 32% від чистого доходу підприємця. При залученні до підприємницької діяльності найманих працівників із фонду оплати праці найманих працівників також нараховується 32% внесків у Пенсійний фонд.

Прибутковий податок із доходів, що виплачуються найманим працівникам, підприємці утримують при виплаті доходів незалежно від обраного способу оподаткування.

Однозначно надати перевагу тому чи іншому способу оподаткування неможливо, тому що тільки залежно від виду діяльності, умов роботи, місця здійснення діяльності та деяких інших факторів можна обрати спосіб оподаткування, який буде найбільш ефективним (див. табл. 2).

Спробуємо порівняти характерні особливості діючих сьогодні способів оподаткування доходів підприємців - фізичних осіб.

Довідка :

Звітний період може дорівнювати календарному місяцю або кварталу

Для підприємців - фізичних осіб, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищував 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (122400 грн), податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Платники, що мають обсяг операцій з продажу менше 7200 неоподатковуваних мінімумів, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає податковому органу за один місяць до початку календарного року.

Залежно від обраного податкового (звітного) періоду, підприємець подає до податкового органу місячну або квартальну декларацію в терміни, встановлені для сплати податку, тобто не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Переваги та недоліки окремих видів оподаткування

1. Торгівля за фіксованим податком

Переваги:

1. Платник податку звільняється від обов'язкового ведення обліку доходів і витрат.

2. Сума одержаного доходу не включається до сукупного річного доходу.

3. Платник податку звільняється від сплати збору в Пенсійний фонд.

Недоліки:

1. За фіксованим податком може здійснюватися торгівля тільки на ринку за умови сплати ринкового збору.

2. Доходи підприємця, одержані від здійснення інших видів діяльності, оподатковуються на загальних підставах.

3. Вартість патенту не залежить від результатів діяльності, податок поверненню не підлягає.

4. За кожну найману особу, що бере участь у підприємницькій діяльності, розмір фіксованого податку збільшується на 50%.

5. У патенті вказується місце здійснення торгівлі. Для торгівлі на різних ринках необхідно сплачувати податок за патент на здійснення діяльності на всій території України, плата за який становить 100 грн на місяць.

6. Категоріям населення, які користуються податковими пільгами, при сплаті фіксованого податку пільги не надаються.

Таблиця 2

Порівняльна таблиця способів оподаткування доходів підприємців - фізичних осіб

2. Сплата єдиного податку

Переваги:

1. Має право при розрахунках із споживачами не застосовувати ЕККА.

2. Звільняється від таких видів податків і зборів:

а) податку на додану вартість;

б) плати за торгові патенти;

в) збору в Пенсійний фонд;

г) прибуткового податку та деяких інших платежів і зборів, щоправда, вони (останні) не мають великого значення в оподаткуванні підприємців.

3. Може не вести обліку витрат, оскільки це не впливає на розмір податку.

4. Сума одержаного доходу не включається до сукупного оподатковуваного річного доходу.

Недоліки:

1. Платник єдиного податку (фізична особа) не має права здійснювати торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально- мастильними матеріалами.

2. Тимчасово припинити протягом року підприємницьку діяльність, а потім відновити неможливо. Податок сплачується або за всі місяці протягом року, або необхідно перейти на інший спосіб оподаткування в наступному кварталі.

3. Розмір податку не залежить від результатів діяльності, податок поверненню не підлягає.

4. За кожну найману особу, що бере участь у підприємницькій діяльності, розмір єдиного податку збільшується на 50%.

5. Незважаючи на те що розмір податку не залежить від доходу, платник податку веде облік доходів і витрат за книгою ф.10, як інші підприємці.

6. Категоріям населення, які користуються податковими пільгами, при сплаті єдиного податку пільги не надаються.

3. Загальний спосіб оподаткування

Про оподаткування, яке здійснюється податковими органами на підставі декларацій громадян про одержані доходи.

Переваги:

1. Не передбачено обмежень на будь-які види діяльності, не заборонені законодавством, застосовується при оподаткуванні доходів, одержаних від різних видів діяльності.

2. Податок нараховується з фактично одержаного доходу на підставі податкової декларації.

3. Розмір податку не збільшується, незалежно від кількості найманих осіб, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

4. Категорії населення, які мають право на пільги по прибутковому податку, користуються цими пільгами при визначенні податку.

5. У випадку сплати торгового патенту розмір прибуткового податку, що підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість сплаченого торгового патенту протягом року.

6. Підприємці мають право обирати порядок ведення обліку витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності: за документальним підтвердженням або за нормами у відсотках до валового доходу.

Недоліки:

1. Надто складний і трудомісткий порядок ведення обліку доходів і витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, особливо за великих обсягів реалізації товарів різного асортименту та найменувань.

2. Занижені норми витрат, які застосовуються у відсотках до валового доходу на окремі види діяльності. Зокрема, на торговельну діяльність норма витрат становить 25%. Реально такі низькі витрати можуть бути тільки при встановленні націнки на товар не менше 300% - і це тільки матеріальні витрати, пов'язані із закупівлею товару.

3. При здійсненні видів діяльності, які підлягають патентуванню, плата за торговий патент сплачується на загальних підставах.

4. При розрахунках із споживачами в передбачених випадках застосовується ЕККА.

5. Збір до Пенсійного фонду, який становить значну частину платежів, сплачується як з фонду оплати праці найманих працівників, так і з доходу підприємця. За відсутності документально підтверджених витрат, пов'язаних з одержанням доходу, дохід для визначення збору в Пенсійний фонд визначається за тими ж нормами витрат, що й для прибуткового податку, які значною мірою занижені.

Який спосіб оподаткування обрати?

Торгівля на ринку

Найпростіший спосіб оподаткування для такого виду діяльності - за фіксованим податком. Цей вид оподаткування не передбачає ведення обліку доходів і витрат, що набагато полегшує роботу підприємців, і не витрачається час на щоденне переписування залишків товарів. Водночас такий платник податку повинен щомісяця сплачувати встановлену місцевою радою суму фіксованого податку незалежно від одержаного доходу, а при залученні до підприємницької діяльності найманих осіб чи членів сім'ї - ще й додатково сплачується 50% суми податку за кожну особу.

За умови, якщо розмір фіксованого податку підприємець вважає дещо високим для його обсягів діяльності, слід обрати загальний спосіб оподаткування з веденням книги обліку доходів і витрат, при якому оподаткування доходів здійснюється податковими органами на підставі декларацій. Книга обліку доходів і витрат ведеться щоденно, що завдає додаткових клопотів при реалізації товарів, крім цього, такі особи підлягають частіше перевірці, оскільки податківці перевіряють повноту записів у книзі щодо фактичної наявності товарів на день реалізації. Однак, як свідчить практика, такі підприємці мають невисокі доходи і податки сплачують нижчі від розміру фіксованого податку або в окремих періодах взагалі можуть і не мати доходу.

У такому випадку кожен окремо оцінює:

- чи витратити додаткові кошти на сплату податку;

- чи витратити додатковий час для ведення обліку, в окремих випадках частіше підлягати перевіркам податкових органів, але мати можливості для зменшення розміру податку.

При обранні загального способу оподаткування не варто обирати ведення обліку витрат за документальним підтвердженням, тому що це тільки додатково ускладнює ведення обліку.

У яких сферах діяльності вигідно обирати спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку?

Сплата єдиного податку

Спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку особливо вигідно обирати не тільки при здійсненні діяльності з незначними матеріальними затратами, але й із високими затратами на оплату праці найманих працівників або ж при одержанні безпосередньо підприємцем значних розмірів доходу. Великий розмір відрахувань у Пенсійний фонд (32%) забирає у підприємця значну частину доходу. В цей час розмір єдиного податку не залежить від розміру доходу, а встановлений у твердій сумі. Таким чином, збільшення доходу не впливає на збільшення податків та зборів до бюджету.

Платник єдиного податку нарівні з іншими суб'єктами підприємницької діяльності може надавати юридичним та іншим особам різного роду послуги, виконувати роботи, укладати договори, проводити розрахунки за надані послуги через рахунки в банку, виписувати накладні, рахунки, податкові накладні (як платник ПДВ). Незалежно від кількості видів діяльності, які можуть здійснюватися підприємцем - платником єдиного податку, та розміру доходу, сума єдиного податку сплачується тільки за однією (найбільшою) ставкою, яка не перевищує максимального розміру, тобто 200 грн на місяць.

Окремі підприємці переваги єдиного податку використовують з метою отримання права проводити розрахунки і споживачамиотримання права проводити розрахунки і споживачами без застосування ЕККА. Проте таку перевагу можна використати за умови відсутності в продажу лікеро-горілчаних та тютюнових виробів. Не можуть скористатися такою перевагою і підприємці, які здійснюють торгівлю пально-мастильними матеріалами. Таким чином, деякою мірою послаблюється контроль податкових служб за діяльністю платників єдиного податку.

Однак із внесенням змін Указом Президента №746/99 від 28.06.99 р. і у сфері громадського харчування, де здійснюється торгівля лікеро-горілчаними виробами, не дозволяється сплачувати єдиний податок. Додаткова заборона для єдиного податку внесена і при торгівлі пально- мастильними матеріалами.

Порядок обліку витрат

Який обрати порядок обліку витрат при оподаткуванні доходів податковими інспекціями на підставі декларацій громадян: за документальним підтвердженням чи за нормами витрат у відсотках до валового доходу?

Облік доходів і витрат у підприємців - фізичних осіб законодавством чітко не відрегульований. Чинна Інструкція "Про прибутковий податок з громадян" - єдиний нормативний документ, який визначає форми книги обліку доходів і витрат, яка на сьогодні повністю змінена податковими службами різних рівнів та регіонів України. ДПА України розробила порядок ведення, обліку доходів і витрат, проте він не враховує особливостей різних видів діяльності, особливо у випадках, коли у здійсненні підприємницької діяльності беруть участь наймані особи та при реалізації широкого асортименту товарів.

Зі зміною складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів підприємців - фізичних осіб, діюча форма книги обліку не дає можливості вести відповідний облік витрат. Відсутність нормативних документів щодо чіткого порядку ведення обліку витрат та вимоги податкових служб щодо поштучного ведення обліку товарів ускладнюють у підприємців - фізичних осіб облік доходів і витрат. Поштучне ведення обліку товарів, запроваджене у фізичних осіб, вимагає значних затрат часу.

Проте однозначно надати перевагу обліку витрат за нормами у відсотках до валового доходу не можна. Для більшості видів діяльності норми витрат значно занижені, що безпідставно збільшує доходи підприємців, які підлягають оподаткуванню. Як свідчить практика, особи, які обрали облік витрат за нормами, намагаються занижувати валові доходи, таким чином "корегуючи" чистий дохід, який підлягає оподаткуванню.

У такій ситуації тільки кожен підприємець індивідуально може вирішити, який обрати порядок ведення обліку, при цьому:

- маючи додаткові затрати часу та праці для ведення обліку;

- сплачуючи дещо більші податки при застосуванні норм витрат.